Основні принципи та прийоми озеленення різних територій

Озеленення населених пунктів, як і садово-паркове мистецтво, – складова ландшафтної архітектури.

В екологічному аспекті провідне місце належить насадженням загального користування, які представлені парками, скверами, бульварами, алеями, набережними, газонами, квітниками тощо й безпосередньо формують характер міської селитебної зони, створюють місця відпочинку населення і визначають ступінь забезпеченості зеленими насадженнями одного міського жителя.

У практиці озеленення вулиць враховується їхнє значення в загальній планувальній системі міста, а також орієнтація за сторонами світу. Виважено підходять до вибору порід для лісів, парків, бульварів тощо, передбачивши при цьому введення в деревостани швидкорослих, стійких до специфічних екологічних умов, декоративних, вічнозелених деревних порід, характерних для конкретної природної зони. Трав’янисті рослини – квіти та газонні трави – є необхідним доповненням до дерев і кущів.

Враховуючи важливу естетичну роль хвойних в озелененні, доцільно збільшувати кількість їхніх видів за рахунок використання декоративних форм з родини тисових, соснових (ялини звичайної та колючої, сосни звичайної, тиса ягідного, туї західної, модрини, ялівця звичайного, козацького, високого). Вони гарно виглядають поодиноко та в групових насадженнях, є фоном для листяних деревних рослин і архітектурних споруд. Створення контрастів, стабільності, монументальності – основне призначення хвойних у садово-паркових композиціях. Стійкість та довговічність великих зелених масивів можуть забезпечити переважно місцеві деревні породи.

Листяні дерева та кущі широко використовують у садово-парковому будівництві. Разом з хвойними породами вони надають характерного вигляду пейзажам. Дуб – росте в різних екологічних умовах, перспективний для використання в парках. Бук – рекомендується для групових і алейних насаджень. Вільха, верба – рекомендуються для садіння вздовж берегів водойм, групових і поодиноких насаджень у долинах парків. Клени – використовують для створення масивів, невеликих груп, алей, поодиноких насаджень. Липа – широко використовують в озелененні вулиць, шосейних доріг, у садах та парках. Горобина – поширена в озелененні вулиць, парків, алей, скверів. Для поодиноких насаджень цікавою є плакуча форма горобини звичайної.

Для оформлення місць найбільшого відвідування використовують квітучі кущі. Барбарис – для створення яскравих плям на газонах, для живої огорожі. Магонія – для створення бордюрів і композицій з каміння. Бересклет – для групових насаджень  і створення підліску в парках. Жимолость і сніжноягідник – поодинокі й групові насадження, жива огорожа. Калина – насадження біля водойм, у парках – на фоні дубів і лип. Вейгели – для створення композицій у скверах, партерній частині парку. Берест – групові насадження, масиви ( з дубом, кленом гостролистим, липою), алеї. Таволги, спіреї – групові насадження, алеї, жива огорожа. Відповідним підбором видів можна досягти ефекту безперервного цвітіння. Хеномелес – для створення бордюрів у партерній частині парку, композицій альпійської гірки. Форзиція – ефектна в групах на фоні хвойних дерев.

У сучасних умовах надзвичайно великого значення набуває озеленення шкільних, дошкільних, позашкільних закладів освіти. Зелені насадження навколо цих місць відіграють важливу санітарну, архітектурну, захисну, навчально-виховну роль, сприяють естетичному й екологічному вихованню дітей. З цією метою створюють шкільні дендрарії.

Під час добору видового складу шкільного дендрарію особливу увагу приділяють деревам, кущам, квітам, які вивчаються в курсі шкільних природничих дисциплін.

Озеленення водойм має екологічне, естетичне, природоохоронне значення. Прибережні зони малих і великих річок, озер, водоймищ є дуже важливими водозберігаючими та рекреаційними об’єктами.

Дерева й чагарники зміцнюють береги, перешкоджаючи їхньому розмиванню, запобігають появі балок і ярів у місцях концентрованого стоку води різного походження. За наявності яружно-балкової системи на певних етапах можуть зупинити розвиток цих процесів.

Рослинність уповільнює також швидкість вітру, що зменшує вітрову ерозію ґрунту й випаровування води, тобто, сприяє формуванню та збереженню верхнього родючого шару ґрунту і затримуванню вологи.

Крім того, зелені насадження  затримують родючий шар ґрунту, який від змивання літніми зливами, запобігають процесам замулювання та обміління водоймищ і сприяють створенню кращих умов зростання.

З погляду рекреації, дерева й чагарники в поєднанні з об’єктом з відкритою водною поверхнею сприятливо впливають на організм людини, особливо в літній період.

Література:

Посади своє дерево: бібліотека всеукраїнської екологічної ліги / Всеукраїнська екологічна ліга; [відп. ред. Т. В.Малишева]. –Аспект-Поліграф, 2002. – Вип. 2. – 31 с.