ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО САДІННЯ ДЕРЕВ

Практичні поради щодо садіння дерев

1. Підготовка території для розміщення посадкових місць

Територію, призначену для садіння дерев і кущів, насамперед очищують від сміття. Залежно від призначення зеленого насадження і його розміщення сміття прибирають повністю, частково або тільки в місцях посадкових ям, позначених під час проведення розмітки.

Розмітку здійснюють дерев’яними кілочками за допомогою рулетки й шнура. Доцільно мати кілька рулеток різної довжини (3 м, 5 м, 10 м) для зручності роботи.

Посадкові місця для садіння розміщують залежно від видів рослин, які використовують. Через те, що ці насадження досить часто несуть естетичне навантаження, в лінійних посадках потрібно саджати дерева на відстані, яка дорівнює ширині крони в середньому віці.

Деревні породи можна розбити на чотири групи:

1. Дерева з пірамідальними й колоноподібними кронами: тополя туркестанська (Болле), тополя чорна пірамідальна та ін.

2. Дерева з кронами середньої ширини: айлант, клен польовий, шовковиця біла, ясен зелений, горобина звичайна, черемха звичайна, береза бородавчаста.

3. Дерева з широкими кронами: робінія псевдоакація, гледичія, бундук канадський, клен гостролистий, клен-явір, каштан кінський, липа дрібнолиста й великолиста, тополя біла, ясен звичайний, верба козяча.

4. Дерева з дуже широкими кронами: дуб звичайний, горіх волоський, платан.

Дерева першої групи рекомендовано садити на відстані 3–3,5 м, другої групи – 4–4,5 м, для третьої –5–6 м, для четвертої – 6,5–8 м.

Відстань між рядами дерев у разі шахового розміщення має бути: для вузькокронних – 2,5–Зм, для дерев із кронами середньої ширини – 3,5 м, для ширококронних – 4 м, і з дуже широкими кронами – 4,5 м.

Можна ущільнювати насадження чагарниковими породами, які висаджують як окремими рядами, так і окремими групами. Відстань між дрібними чагарниками (айва японська, спірея японська, Бумальда, мигдаль степовий) – 1–1,5 м, між середніми (барбарис звичайний, смородина золотава, жимолость татарська, троянда собача (шипшина), спірея Ван-Гутта) – 1,8–2 м, між високими (акація жовта, глід, бузина чорна і червона, калина звичайна, бузок звичайний) – 2,5–3 м.

2. Підготовка посадкових ям

Під час копання ям верхні шари грунту складають в один бік, нижні – в інший. Якщо викинутий з ям грунт є зовсім непридатним (будівельне сміття, важка глина та ін.), його замінюють доставленою з іншого місця родючою землею. На грунтах, придатних для вирощування  рослин, готують ями таких розмірів:

Розмір саджанців	Висота, м	Діаметр ями, см	Глибина ями, см
Великі саджанці деревних порід	2,1–3,0	100	60–70
Середнісаджанці деревних порід	1,8–2,0	80	60
Саджанці малих розмірів	До 1,7	70	60
Саджанці кущів		50	50

Якщо грунти бідні, або ділянка засмічена будівельним сміттям або за своєю природою грунт дуже щебенистий і потрібна привізна земля, то розміри ям збільшують.

3. Термін садіння

Дерева і чагарники можна висаджувати ранньою весною після відтане-ння грунту до початку розпускання листків, а також пізньої осені під час листопаду. Хоч у разі садіння навесні породи краще приживаються, ніж при осінній, але на півдні весна коротка, що не дає можливості проводити масове садіння. Запізнення з весняними роботами погіршує приживання рослин.

4. Способи садіння

Перед безпосереднім садінням рослини дно підготовленої ями необхідно розпушити на глибину 10–15 см. Потім у яму насипають родючий грунт приблизно на дві третини її глибини та ущільнюють притоптуванням.

Проте у будь-якому разі кореневій системі рослини під час висаджування бажано надати таку ж вільну форму розміщення, яка була до пересаджування. Тому під час заповнення ями ґрунтом необхідно стежити, щоб через зайву землю не довелося підрізати кореневу систему (рис. 1).

Саджанці перед садінням старанно оглядають, і всі пошкоджені, сухі корені обрізають. Також обрізають усохлі, розмочалені кінці здорових коренів. Зрізи роблять навскіс, щоб вони були звернені до поверхні насипаного на дно ями горбка землі.

Перед садінням необхідно вмочити корені рослини в бовтанку. Робиться це в такий спосіб.

  У зручному для роботи місці копають яму діаметром 1,3–1,5 м і глибиною 0,8–1 м, заповнюють водою на 2/3 чи 3/5 її глибини. Туди ж частинами додають грунт і старанно перемішують. Розчин має бути рідкої сметаноподібної консистенції. В міру загустіння бовтанки потрібно додавати воду частинами, при цьому перемішувати всю масу лопатою. Якщо ділянка посадки є лінійною  (завдовжки 1 км і більше) бовтанку зручніше готувати у відрах і мати їх декілька на всій ділянці.

У підготовлену бовтанку опускають кореневу систему саджанця і старанно змочують. Робиться це для запобігання пересиханню коренів від контакту з повітрям до садіння і після нього. Через те, що частина кореневої поверхні посадженого дерева не має щільного контакту з грунтом, то при цьому прошарок повітря між землею і поверхнею кореня підвищує транспірацію (випаровування) і висушує її – це негативно позначається на приживанні рослини.

Якщо ж привезений садивний матеріал не був оброблений у бовтанці на розпліднику, що неприпустимо, то це треба зробити якнайшвидше, після чого присипати землею або накрити його мокрою рогожею, час від часу зволожуючи її.

Іноді через неможливість приготувати бовтанку можна за наявності водойми відразу опустити розвантажений садивний матеріал у воду.

Саджати дерево зручніше вдвох. Одна людина ставить дерево на втрамбований горбик землі і розправляє корені, при цьому треба стежити, щоб коренева шийка знаходилася на 6–8 см вище рівня землі з тим, щоб після осідання землі в ямі коренева шийка була на одному рівні з поверхнею грунту (рис. 2).

Після установки дерева в ямі друга людина засипає рівномірно корені пухкою землею, а перша у цей час злегка струшує стовбур дерева, щоб земля краще заповнювала простір між коренями. Коли корені покриються землею, струшування припиняють і яму заповнюють до кореневої шийки.

Навколо посадженого дерева формують валик заввишки 10–12 см і виливають в отриману ямку 2–3 відра води, що ущільнює грунт, краще зв'язує його з корінням.

Не рекомендується ущільнювати землю ногами під час заповнення ями землею, тому що під час утоптування нерідко пошкоджуються дрібні корінці, для цього достатньо післяпосадкового поливу.

5. Перелік рослин, які використовуються для озеленення прибережних смуг

Вибираючи рослини для конкретних умов, виростання слід враховувати їхні біологічні властивості і вплив на них основних чинників навколишнього середовища, зокрема води, потреба в якій у різних деревних рослин є неоднаковою. Через різний рельєф території, яку озеленяють (крутий берег, пологий берег, низова ділянка заплави тощо), близькість або віддаленість залягання грунтових вод, а також можливість затоплення території навесні, кількість видів деревних і чагариникових порід, які заплановано посадити, може змінюватися відповідно до наведених в таблиці даних.

Потреба деревинних порід у волозі

1.     Вимогливі до вологи (гідрофіти) – в природі ростуть на зволожених грунтах	Верби, деякі види тополі
2.     Середньовимогливі (мезофіти) – ростуть на достатньо зволоженому грунті	Бархат амурський, в’яз гладенький, клен-явір, клен гостролистий, липа серцелиста та широколиста, горобина звичайна, ясен звичайний
3.     Маловимогливі (ксерофіти), які витримують посушливі місця перебування	Хеномелес японський, айлант, робінія псевдоакація (акація біла), аморфа кущова, береза повисла, бірючина, в’яз низький, вишня магалебська, глід, груша, дуб звичайний, ірга овальна, катальпа, каркас західний, клен польовий, клен татарський, скумпія, смородина золотиста, бузок звичайний

Література:

1. Посади своє дерево: бібліотека всеукраїнської екологічної ліги / Всеукраїнська екологічна ліга; [відп. ред. Т. В. Малишева]. – «Аспект-Поліграф, 2002. – Вип. 2. – 31 с.